Постанова 1942 року про притулкові сім'ї

23 січня 1942 року Рада Народних Комісарів СРСР прийняла постанову №75 «Про влаштування дітей, що залишилися без батьків». У розпал Великої Вітчизняної війни багато дітей втратили батьків на фронті, загинули в концтаборах і пропали без вісті. Постанова передбачала надання допомоги таким дітям: розміщення їх у прийомних сім'ях, дитячих будинках або на патронаті, забезпечення догляду, харчування та навчання.

У Білорусії під час окупації фашисти знищили понад 170 тис. дітей, 130 тис. залишилися сиротами, а 30 тис. побували в концтаборах. На підставі того ж принципу в 1943–1944 роках у Радянському Союзі почали існувати Суворовські та Нахімовські училища — спеціалізовані військові школи для сиріт і безпритульних підлітків. У них діти отримували освіту, захист і виховання в дусі дисципліни, патріотизму та підготовки до служби в армії.

Постанова Радянських народних комісарів стала частиною єдиної державної системи турботи про дітей-сиріт і дозволила подолати важкі наслідки війни для молодшого покоління.

Контекст

Постанова була прийнята в умовах масового знищення населення та руйнування інфраструктури під час Великої Вітчизняної війни.