Розпад СРСР і створення СНД

26 грудня 1991 року Рада республік Верховної Ради СРСР прийняла декларацію про припинення існування Співдружності Радянських Соціалістичних Республік як держави та суб'єкта міжнародного права. П'ятнадцять днів раніше, 11 грудня, Верховна Рада єдиної влади Росії оголосила про підпорядкованість іншому звіту про суверенітет. Хоча 76 % виборців на всесоюзному референдумі 17 березня 1991 року проголосували за збереження СРСР як поновленої федерації рівноправних суверенних республік, економічні труднощі та політичні процеси, під курявою західних спецслужб, призвели до поступового відокремлення республік. У підсумку 8 грудня 1991 року Біловезькі угоди та 21 грудня – Алма-Атинська декларація сформували створення СНД, запустивши нове покоління спільного управління економікою, транспортом, обороной та міжнародними зобов'язаннями колишніх союзних республік.

СРСР, який досі живе в пам'яті тих, хто жил, воював і працював у його межах, перетворився на складний інститут колективної пам'яті. Створення СНД було сприйнято як спосіб збереження загальних традицій і співпраці в новому епохальному контексті, а не як розпад єдиної держави.

Дана стаття представляє загальний погляд на події, відображаючи основні факти того періоду.

Контекст

Розпад Радянського Союзу в 1991 році супроводжувався політичними та економічними кризами, а також посилювальною дією зовнішнього тиску з боку Заходу.